Водойми

Вода - один з найважливіших компонентів природного ландшафту. Практично жоден пейзажний парк не обходиться без водойми. Водойма в саду, крім своєї декоративної функції, також впливає на мікроклімат території, знижуючи температуру повітря й підвищуючи його вологість, що особливо цінується в жаркі літні дні. Естетична цінність води практично безмежна. Її властивості: плинність, що так часто використають, створюючи водоспади й каскади, мелодійне звучання, насолоду яким дає позитивний заряд емоцій, здатність відбивати будь-які предмети, міняти кольори й форму, дають багаті можливості для створення найрізноманітніших водних пристроїв. Струмки, невеликі річки, ланцюги ставків і різної конфігурації канали пожвавлюють сад. Водойми служать композиційними центрами саду, і часто містять у собі такі акцентні спорудження, як фонтани, водоспади, джерела, каскади й багато чого іншого, залежно від ідейно-художнього планування ділянки. Головною особливістю водойми без пристрою водоспадів і фонтанів є статична нерухомість водної гладі. У її дзеркалі відбивається зміна природних ефектів (сонячне висвітлення, похмура погода, сильний дощ або захід сонця), а також сезонні зміни кольорів навколишніх дерев, чагарників, трав і неба.

Струмкам і каскадам, на відміну від спокійних водойм, властива динаміка, здатна пожвавити навколишній пейзаж. Це властивість, при вмілому його використанні, стає таким же достоїнством, як і нерухомість водного дзеркала у водоймах. Швидкість плину і його напрямок залежать від рельєфу. На тих ділянках, де він відсутній, рельєф доводиться створювати по образі й подобі природного. Маршрут струмка прокладають таким чином, щоб він охоплював найцікавіші ділянки саду, виявляв видові крапки, орієнтовані на водоспади, скелясті обриви, каскади й цікаві насадження. Все це робить воду дійсно унікальним елементом садово-паркого мистецтва.

У дизайні водойм існує велика кількість прийомів, але, мабуть, самий цікавий з них полягає в тім, щоб контур водойми не можна було охопити одним поглядом. Це створює ілюзію водного простору, що далеко йде за межі бачення.

Що стосується рослинності біля водойм, те звичайно рослини компонують із чітким силуетом галузей, листів і квітів. До них ставляться: їли, ялівці, туї, гірські сосни, верби, барбариси, спіреї і т.п. І багаторічні квіткові рослини: іриси, бадан, язичник, лілейник, аквілегія, астільба і т.п. Також дуже ефектно в невеликих по площі водойм дивляться злаки: гліцеріия, спартина, райграс ф. варіегатум, молінія та ін. Досить часто водойми оформляють квітучими миксбордерами в сполученні із хвойними й листяними породами рослин.

Рослини використають не тільки для додання водоймі гарного декоративного виду, але й для поліпшення состава води. За умовами виростання вони підрозділяються на три групи:

1) Рослини глибоководної зони, що укореняються в донному ґрунті, квітки й листи яких перебувають на поверхні води або над нею - німфея, або латаття, кубушка, а також оронгіум і болотноцвітник. Рослини цієї групи мають не тільки дивно декоративні квітки й листи, що прикрашають водну гладь, але й перешкоджають перегріву водойми, сприяють підтримці прозорості води, створюючи півтінь і не даючи розмножуватися одноклітинним зеленим і нитчатим водоростям, через які вода зацвітає.
2) Водяні рослини, що вільно плавають на поверхні. Їхніх корінь найчастіше перебувають у товщі води й лише в рідких випадках стосуються ґрунту й укореняються в ньому. Деякі з них мають декоративні листи або квітки: ейхорвія, рогульник, тілоріз. Інші, приміром, ряска - менш гарні, хоча вони дуже пожвавлюють поверхню ставка, створюючи мальовничі картини, а також, подібно глибоководним рослинам, створюють тінь і перешкоджають цвітінню води.
3) До цієї групи відносять рослини за назвою оксігенатори, вони здатні наситити воду киснем. Деякі з них, такі як елодея й кушир, постійно перебувають у товщі води, плаваючи або закріплюючись у ґрунті. Інші ж: турча, рдест, уруть, жовтець водний, перебувають у воді, але цвітоноси їх на період цвітіння з'являються над водною поверхнею. Вони очищають воду, затримуючи на собі часточки каламуть, поглинають мінеральні солі й вуглекислий газ, тим самим лишаю їжі синьо-зелені водорості.

При створенні насаджень у водойм необхідно в першу чергу враховувати екологічні вимоги рослин і відповідність умов виростання цим вимогам.